СПОКУТА
Якийсь навкруж
такий пречистий сніг,
така сердешна видалася днина…
І як його ступить
через поріг,
аби в собі не зрадити
дитини?
Уклякнувши, стою і не стою…
Хіба достоюю,
немов обідня свічка.
…Схиляє сонце голову свою
під білу гільйотину
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.