Віктор ГРАБОВСЬКИЙ

МОНОЛОГ ЯБЛУНІ

Я поєдную три стихії — грунт, воду й повітря,
але мої конари схожі на руки Садівника.
І хоч якийсь філософ казав,
що не знає нічого чудеснішого в світі,
аніж яблуня в плодах,
я заперечу йому. Бо найдивніше з див —
руки Садівника.
І коли я приношу на пагіллі насіння своє
в соковитій, запашній оболонці,
котра так смакує птахам і дітям,
мені здається тоді, що конари мої
схожі на руки Садівника.
Від першого паростка й до стовбура,
від найтоншої гілочки, скутої кригою,
до квітучої крони
я належу Садівникові, бо закохана в нього…
Мовчіть! Що знає про любов той,
хто не виплекав жодної яблуні?! Жодного дерева!
Так, я кохаю його, свого Творця і Навчителя.
Я поєдную три стихії — то моє знання про світ
    і людину.
Садівник поєднав у собі Всесвіт —
вічний, творящий…
Але й про себе він не дбає так,
як про основу знань
Саду.

***

© Віктор Грабовський. Всі права застережені.