МОНОЛОГ САДІВНИКА
В доспілім яблуці таїться вдячний скарб,
що тільки раз у рік віддасть себе людині.
І тій правічній вірності єдиній
між слів не відшукати гідних барв.
В людському серці зріє дивний скарб,
що може спалахнуть життям в одній хвилині
і сонцем злитися — краплина по краплині,
в душі народу склавши чесний карб.
Коли я чую неньки рідний спів,
то бачу спілі зерна яблуневі,
що стануть майвом молодих садів.
Як часто ж ми марнуєм день по дневі
давно відомі істини буття!
Нам так властиве нице каяття!..
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.