ЩАСТЯ
Мовчала квітка,
бо не знала,
звідки
сонце чекати…
А як дізналась,
то й заспівала,
то й завітала
до моєї хати.
А я ту квітку —
та в коштовну клітку:
дав їй водички,
пшона й пшенички —
співай, дівонько-пелюстівонько!
Ото відтоді
горя не знаю —
мовчу собі та її слухаю.
Мовчу й слухаю…
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.