ГЛИБІЧКА
Єдиний крок лишень,
а вже душа спотерпла:
з-під ярозілля, гілля, з-під кори
б’є дух життя
такий вогненошерхлий,
аж білий день
боїться, що згорить.
У цій державі я не знаю втоми.
Сюди й без візи вільний вхід мені.
І в цьому вічнобуйному огромі
кожніський пагін тче свої пісні.
Єдиний мій!
Єдинокровний світе!
В земних трудах — усе єство моє.
Та тільки тут,
вогнем оцим зігрітий,
я можу знов ридати і радіти
й любить життя —
зелом і солов’єм.
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.