ВІР, ОЛЕСЮ
Коли в усьому світі, мов у лісі —
мовчать серця, до кого не озвешся —
хай не притлумлює чуття
пекельна дійсність,
твій Ангол не забув
Свій Сад, Олесю.
Хоча б які крутило завірюхи,
хоч би які знялися суховії,
Свята Любов рятує нас від скрухи,
якщо не піддамося безнадії.
Твій Ангол береже троянду серця,
плекаючи той квіт
лишень для тебе.
Голубонько! За догляд сей
не сердься,
бо лиш Любов тебе єднає
з Небом.
І лиш вона —
висока й нетутешня —
твоя реальність
і твоє прийдешнє.
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.