ІЗ СЕКРЕТІВ ПОЕЗІЇ
Буває: зненацька так
прийде звичайний вірш,
поглянеш йому у вічі —
й відразу повіриш…
Буває: тихенько так
клямку торкає вірш,
увічливо довго заходить,
розумно так щось розказує,
доводить, показує,
і крутиться, і тулиться,
все посміюється —
не журиться…
Мовчиш і дивишся на нього,
дивишся на нього і мовчиш —
не віриш…
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.