НА ДУБШАРСЬКОМУ ПЕРЕВАЛІ
Михайлові
Самотній дуб.
Чи то вцілів, чи вижив?
Чи за могутніми плечима… виждав.
Як млин старий, шляхами позабутий,
жорнуючи свою крихку самотину,
він жде вітрів, хоч їх тепер не чути,
хоч бурі шал уже давно минув.
Він сам-один…
Але ж була діброва?
То де вона?
Про це старий ні слова.
А час біжить, дзюрчить йому крізь пальці,
ні сліду в пригорщах — лише тремка луна.
Та вже й вона, немовби од напасті,
втіка від нього, сива і сумна.
Тисячоліття прокотило обіч…
А хоч би жолудя лишив по собі…
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.