II. ПРОХАННЯ ІВАНА
Хвилю серця, що плине за поглядом пильним,
не принижуй — о Нене — ані применшуй любові,
тільки спрямуй з долонь прозорих ту саму хвилю
на мене.
Він просив Тебе в слові.
Я собі рибалка Йван. Надто мало в мені
до кохання.
Але чую: на березі озера — під ступнями
ґравію чирк —
і раптом — Він.
В мені вже таємниці Його не обіймеш,
хоч і снуватиме в згадках Твоїх ніжно, як мирт.
Але якщо Він схотів, аби мовив до Тебе
“Нене” —
прошу, хай у тім слові
Твоя протриває тайна.
Це правда, що важко зміряти слів глибочінь,
якими Він нас обох надихав,
аби в них не вичахла щира любов прадавня.
***
© Переклад — Віктор Грабовський. Всі права застережені.