Кароль ВОЙТИЛА (Karol Wojtyla — в перекладі В.Грабовського)

6. ДІТИ

Доростають зненацька з любові, а потім, так раптом
дорослі,
тримаючися за руки, мандрують собі у юрмах —
(серця, мов спіймані птахи, профілі в сутінь вростають).
Знаю, що в цих серцях б'ється пульс людства усього.

Тримаючися за руки, над берегом сіли тихо.
Стовбур дерева і Гея в Місяці: чуттів недошептаних
трійця.
Мла причаїлася обіч.
Над рікою серця виростають.
Чи завше так буде — питаю — як рушать
зі свого місця?

А можна сказати й інакше: чаша світла,
нахилена квітам,
пізнає в кожній з них якесь доти не знане дно.
Того, що в вас почалося, чи зможете не зіпсути,
чи завше спроможетесь відділяти добро і зло?

***

© Переклад — Віктор Грабовський. Всі права застережені.