* * *
День і сонце…
Загострилось небо,
Попливло у безвість
Стадо хмар.
Станув на крає планети
Молодий, в задумі
Вітер мружить очі
І лягає тихо вечір на плече.
Скільки ще отак ходити
По життю, мов полем золотим,
Сонце зустрічати ранком,
Проводжати вечір багрянистий.
Час пливе — ріка нестримна
І не зупинити мить.
З кухля радости і смутку
П’ю життя своє.
09 08 02
© Петро Гнида. Всі права застережені.