СТЕП
Чорним вихром роз’ятрене поле,
Безвістю дише степ.
Забудь про тихі води —
Шолом, кольчуга і меч.
Вітри смердять до сказу,
Тризну справляє птаство.
Мечем,мечем зорати поле
Шоломами пити кров.
І бути січі страшній і лютій,
Палатиме чорний простір.
Забудь,забудь навіки,
Зумій полюбити степ!
25 05 02
© Петро Гнида. Всі права застережені.