* * *
Весна на обличчі твоєму
В ніжній усмішці сяє,
І всі проміння палючого сонця
У твоїй одній руці.
Заквітчана в сизий май
До неба і дням поклони
По грудях в житах пливеш
Вторуєш оцій весні.
З яких лісів ти прийшла,
Мов сарна до піль життьових,
Циганкою красти спокій,
Бунтувати як море кров.
І вже по жнивах, як завжди,
На головах і нивах попіл.
Лиш вітер рознесе скорботний
Десь за лісами тихий дзвін.
2002
© Петро Гнида. Всі права застережені.