Павло ГІРНИК

СПАДЩИНА
Поема цикл

III. “…І будуть люди на землі!”
Монологи

1. Ніч

Що ніч глуха? Я сам собі як ніч.
Заходить вітер просто в двері.
Навпомацки залазить в піч,
Гуде і кублиться в папері.

Йому не спиться.

  І мені

Чомусь мовчиться і не спиться.
Вже всівся місяць на вікні,
Поклавши руку на криницю,

І стежка світить по воді
Чи до млина, чи то до хати…
Подякую Сковороді
За це безсоння дивнувате.

А міг би жити, як в раю…
Усе життя отак блукати!
Я, певно, лоба розіб'ю
Об ці божественні трактати!

І знову сумнівів осот —
Удруге, вп'яте, вп'ятисоте!
І слово писане “народ”,
В якім і панство, і голота.

Де правда? В боротьбі?

  Так от —

Чого себе на сумнів трачу,
Коли і сам, і мій народ,
І навіть мова не покріпачена!

***

© Павло Гірник. Всі права застережені.