МАЛЮЮ
Поруділим потічком сухого вогню
Ллється плащ чарівниці босої
На дерева… Очима тебе зупиню,
Акварельне видиво осені!
Вітер оленем жовтим летів через ліс,
Загубився і щез, як спалах.
Тільки руки обвуглені білих беріз
Ледь знялися над ним і упали.
Над пожежею тою — туману димок,
Упівнеба шипшина затліла.
Нітелень. Ліс затих і замовк.
Вечоріло…
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.