Павло ГІРНИК

ВІЙОН

Послухайте, невже з роками далі
Тікаємо від віщої журби
Під три чорти одвічної печалі
Щербатим шляхом правди і ганьби?

Та що печаль, як слово самочинне,
А мову препаровано живцем?
Так душно в арештантській сірячині.
Так вільно, як не думати про це.

Ходімо. Вже покликано.

Ходімо!

Чумацький Шлях уперся в перелаз.
Душа,

 як протяг,

гримнула дверима

І з торбою заледь не подалась.

Послухайте, невже на те відлюддя
І гіркота прозрінь…

Не воруши!

І так щоночі отерпає в грудях
І відростають крила у душі.

Не прокричись, не заспокойся знаним,
Не спийся у всевладній німоті!
Оно твої зароблені кайдани.
Подякуй долі, що не золоті.

***

© Павло Гірник. Всі права застережені.