* * *
Якої ще мені журби,
Якої кручі над очима?
Уже не крилонька ростуть —
Сама калина за плечима.
Уже скидає самота
Зі слів непранки празникові,
Уже останні цвіркуни
Весільну тнуть на будякові,
А там і голос попечуть
На передчасному морозі…
Спасибі, доленько моя,
Що пожурилися в дорозі,
Що в тому вічному житті
За далиною голубою
Лишили стежечку в росі,
А не покоси за собою…
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.