* * *
Суди мене, прокляття не моє,
Суди як є, не май жалю до слова.
Такого дару й Бог не переп’є —
Це не весілля, а пора Судова.
Свіча горить, і падає свіча,
І світ горить, і зорі над вертепом.
Кого вам, браття, ще не вистача —
Художника? Хорунжого? Поета?
Судіть мене — ні Прип’яті, ні круч.
Судіть мене — ні розуму, ні влади.
Нашвидкоруч… Усе нашвидкоруч..
Немає спину і немає ради…
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.