* * *
Нарешті світає.
І пахне душа,
Наче зілля.
Я чую твій голос,
Маріє,
І це божевілля.
Дощі… За дощами
Ні літа немає,
Ні злету.
Ми досі живемо,
Вдаєм, що живемо,
Плането.
Яка там печаль —
Хуртовина
Останнього віча.
Я чую твій голос,
Маріє.
Чого ти не кличеш?
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.