* * *
Дядьку Василю, згляньтеся,
Ще кузня димить у світ,
І вишенька, як відданиця,
Вклоняється через пліт,
Ще люди попід криницею —
В селі коли не жнива? —
Чекають, чи брязне крицею
Ваша рука жива.
Полагодите, склепаєте,
А то й підкуєте коня…
Вже з тридцять років не палите
І чарочка — не щодня.
І карано, й перемучено,
І кров не спинили боги, —
Досі біжить онучею
Зламаної ноги.
Хіба що роки минаються,
Як десь зозуля кує…
А вишенька посміхається.
І тітка Марія — є…
весна 2002
© Павло Гірник. Всі права застережені.