Павло ГІРНИК

* * *

Пішов знічев’я в корчмарі.
А що такого?
Твоя шинкарка до зорі
Молилась Богу.

Благала мужа і вина,
Повноголосся.
Чи Бог поміг, чи сатана,
Але збулося.

Ти пожалій її, бо їй —
Подай, не гайся,
Торгуй, злигайся, очамрій
І посміхайся.

А врешті —

мідні, золоті

І паперові.
Усі ми, Боже, не святі.
Аби здорові.

***