* * *
Приходиш в душу, як додому,
І п'єш, і б'єш, як у шинку.
Якого розпачу і втоми,
Якої відьми на віку
Чекати, знати, напитати?
Гуляй, свободо. Козакуй!
Жупан, і шапки, і дукати —
За жменьку пороху і куль,
За мить високої тривоги,
За право жити навмання.
…За ту китаєчку убогу.
За того сивого коня.
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.