СПАДЩИНА
(поема-цикл)
2. ДОСИТЬ З МЕНЕ І МЕРТВОГО СЛОВА…
/монологи/
ПОВЕРНЕННЯ
Мій зацькований Боже
туману і журавлів,
Перелітний владико їх долі,
дороги і світу!
Ось і я вже стою на своїй
захололій землі,
Наче мальва суха,
що насіння кидає на вітер.
Відгуде, відлютує епоха,
і рушать колись
Понад кручами болю
і ніченькою грозовою
Недопалені книги у край
колисок і калік
І землі під ногами і над головою.
Мій народе півмертвий!
Палючі дощі
Прогорнуть сторінки
над кострищем сторіччя.
Чи мене вже немає у тебе в душі,
Чи то кров’ю впеклись
мої думи в обличчя?
Виростай же уперто
на теплій золі попелищ
Із голодних дітей, з матерів сивочолих.
Бо тебе таки вб’ють,
коли ти хоч на мить замовчиш,
Як не буде ні зброї, ні пісні, ні слова…
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.