Павло ГІРНИК

* * *

Чого це я знову?

Стискається час

І далі — ні неба, ні Сина.
Отак, по-живому, —

  а в жилах у нас

Саме голосіння.

Якої ще крові, якого плачу,
Якого глухого одчаю,
Коли на усіх поминальну свічу
Потяв —

 і ножа не ховаю?!

Така ж самота і така ж німота,
А більше нічого й не буде.
Невже на Голгофі, неначе Христа,
Розіпнемо Юду?..

***

© Павло Гірник. Всі права застережені.