МАМІ
Жменями ти розсипаєш ласку,
голуби злітаються під ноги,
віддано пророчать добру долю
щедрій годувальниці своїй.
Тінь вповзає у затоплі очі,
на даху будинку в’януть квіти,
скинь додолу ківш, любові повний,
я поллю їх і утішусь враз.
Весла знову мочимо у сяйві
білого чола і місяць жовтий
нас в далеку путь благословляє,
нас вітає мінотавр старий.
Як почуєш дзвін, вступи до церкви,
радість там під банею чекає,
твої кроки на холодних плитах
вистукають нам подяки такт.
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.