* * *
Ю. К.
Під отим вікном
шелестіла цьогорічна трава
і новорічні вогники
раз на рік запалювали розсохлу раму,
а ти ніяк не хотів прокидатися,
світ остаточно відмовився вийти з тебе.
Я дарувала квітам свіжу воду,
котила перстень,
лічила тобі вії,
новорічні вогники приходили і відходили…
приходили і відходили…
Unsere letzte Tanze…
як добре, що колись
я навчила тебе танцювати…
Я замовила хліба…
Людей наче й ніколи не було,
а я замовила хліба майже як людина.
Навіщо ми так ненавиділи існування?
Врешті твої рідні очі ще раз
повертаються до мене і я знаю,
ти прокинешся, і я знаю,
що після кінця знову буду з тобою.
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.