* * *
Винюхуєш дірку для себе:
носом сюди, носом туди — немає.
Видряпуєш ініціали знайомі,
призначені для впізнавання,
перебрані, наче гречка.
По дорогах шукаєш злиднів,
сподіваючись врятувати бодай когось,
залишитися беззмістовно.
Мертвий у світі живих…
Невмирущий у світі неіснуючих…
Інший посеред себе…
Де щирість твоя,
о, Проминаючий?
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.