Галина ГЕВКІВ

НА МОСТІ

Повернення шукає вбитий хтось,
до всмоктаних горланить про падіння
під краєм дня, скоцюбленим, як пень.

Звисають линви до брудних земель,
приваблюють сміливих до пригоди,
поповнюють ряди завислих душ.

До ями ока лине течія,
збагнути хоче замкнуту зіницю,
сп’янілу від прозорости води.

Сьогодні світло має роль нову:
до видимости відійшло коханцем,
що довго домагалася його.

Майструй драбину далі від усіх,
там трохи вище вже чекає човен,
з ним попливеш у святість підземель.

***

© Галина Гевків. Всі права застережені.