РІКА
Фарбовані пилки, загострені зуби,
по трубах втікає бажання повзти
до даху, де сажею нерви голубить
рука вайлувата липкої ріки.
До хати підходить страшний листоноша —
не вдалось лице від злодюг вберегти,
посипались брови зів’ялі до коша,
де ноги завмерли кривої ріки.
Зникає дорога, минаються жахи,
блищить порожнеча стрибком чистоти,
розчісує мова сліди бідолахи,
шукає ключа до святої ріки.
Пусти.
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.