Галина ГЕВКІВ

“ЗА ПРАВДУ”

Я дивуватимусь ще довго:
як гідно я впав посеред злої юрби!
Як всі нарешті звернули увагу,
ніби їм насправді стало небайдуже…

Я сумуватиму ще довго:
важка була процесія,
всі йшли повільно…
з похмурими серцями…
аж чорні від сліз,
аж прозорі від правди…

Я мовчатиму ще довго:
всі збагнули тепер,
про що говорити не тільки пізно,
а навіть соромно.
Вони вже один одного ненавидять,
у кожному бачачи спільника,
шукаючи винного…

Я дивуватимусь завжди:
наступного дня падав так само гідно,
але все більше заспаних душ
з кожним разом йшло геть.

***

© Галина Гевків. Всі права застережені.