* * *
Прокинься соколом, прокинься понад степом,
у нірці смокче прикрість протерту сивину.
За мудрість заплати розміняним сонетом,
продай панам заможним знов юність не одну.
Гримить зітхання крок, струмує фальш крізь пальці…
Печаль у веселкових цвіт-пахощах прийми,
блюзнірські зацілуй старочестиві танці,
впізнай пітьму на денці чужої глибини.
Знайди в душі терпкій дзьобату волі птицю,
жбурни тремтіння рук в спекотних злив криницю,
безпам’ятно злякайся, любов’ю світ злякай!
На острівцю, де змії коріння чорне в’яжуть,
де просвітку нема вже між цвяхів тої пряжі,
одважних до одчаю сміливців не спиняй.
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.