Жозе-Маріа де ЕРЕДІА (в перекладі Максима Стріхи)

CAROLO QUINTO IMPERANTE*

Він – поміж тих мерців, які живуть віки;
Припало вперше-бо його руці сталевій
Провести кораблі до Саду Королеви**,
Де завжди з берега йдуть пахощі п’янкі.

Не роки, а шторми, удари бризк хльосткі,
Погідних вечорів лелітки кришталеві,
Сирени, що несуть загибель кораблеві,
Поклали сивину на кучері жорсткі.

Він ствердив торжество Кастилії не в січі,
А скрізь накресливши путь для її флотів,
Щоб землям всім її незгасно день світив.

Варфоломій Рюїц, найвправніший стерничий,
Додав на предківському гербовім щиті
Ще якір на піску і линви золоті.

***

___________________________________
* “За часів царювання Карла П’ятого” (лат.). Сонет присвячено пам’яті визначного мореплавця, кораблебудівника й картографа ХVІ століття Варфоломія Рюїца Естради.
** Сад Королеви – старовинна іспанська назва одного з архіпелагів Вест-Індії.

© Максим Стріха. Всі права застережені.