Жозе-Маріа де ЕРЕДІА (в перекладі Максима Стріхи)

МОГИЛА ЗАВОЙОВНИКА*

Не під катальпами він спочиває в мирі,
Не під тюльпанником із листям зірчаним;
Флоридської землі не сипали над ним,
Що так і не влягла його твердій рапірі.

Простий могильний горб не дорівнявся б мірі
Того, хто Індію боров мечем грізним.
Плин Мешасебе весь прийняв його в свій дім.
Не потривожать там його тубільці й звірі.

Він на незайманім і недосяжнім дні.
Навіщо ж катафалк, ридання жалібні,
Псалми, обітниці, надгробок та ex-voto**?

Північний вітер тут між кипарисних віт
Свій гімн співатиме, стоїть допоки світ,
Великій тій Ріці, де спить Ернандо Сото.

***

___________________________________
* Сонет присвячено Ернандо Сото (1500 – 1542) – відважному першовідкривачеві і завойовникові Перу та Флориди. Йому належить честь відкриття Міссісіпі (мовою індіанців – Мешасебе). Захворівши на лихоманку, Ернандо Сото помер на березі відритої ним великої ріки. Друзі поховали його в дубовій колоді на дні Міссісіпі.
** Ex-voto (лат.) – дари, піднесені церкві на виконання обітниці.

© Максим Стріха. Всі права застережені.