Жозе-Маріа де ЕРЕДІА (в перекладі Максима Стріхи)

HORTORUM DEUS

V.

Rigetque dura barba juncta crystallo.*

DIVERSORUM POETARUM LUSUS

Як зимно! Паморозь лист пізній укрива;
Коли ж вони прийдуть, хвилини довгождані,
І заблищать сніги Соракти на світанні!
А людям байдуже до скрути божества.

Самотньо двадцять літ – нещасна голова –
Вартую у садку. Потріскані й погані
Ті лиця, що були колись такі рум’яні;
Боюся, скоро вже доїсть мене черва.

Коли ж то був би я Пенатом, а чи Ларом,**
Всякчас вшанований тоді коштовним даром,
Стояв би вдома я у зелах запашних!

В кутку з родинними укупі божествами
Спокійно б старівсь я, щоб від дітей ставних,
Змужнілих вже, прийнять їх булли з молитвами.

***

___________________________________
* “Моя борода, кригою взявшись, холоне” Зі збірника ЗАБАВКИ РІЗНИХ ПОЕТІВ (лат.)
** Пенати і лари – об’єднані в одному культі божества родини й хатнього достатку.

© Максим Стріха. Всі права застережені.