Жозе-Маріа де ЕРЕДІА (в перекладі Максима Стріхи)

HORTORUM DEUS

ІV.

Mihi corolla picta vere ponitur.*

КАТУЛЛ

Заходь же! Тут для лоз побілено кілки,
Від сонця захистить тут лист ширококрисий, –
Спочинь у холодку. Тут пахощі меліси
І квітень простелив скрізь килимом квітки.

Для мене кожен час дарує чи сніпки,
Чи стиглий виноград, оливи та іриси;
Ще вранішні сири на таці не вляглися,
А вим’я козячі знов молоком важкі!

Шанує селянин мене. Адже схоронно
Від злодія й дрозда достигнуть виногрона.
Надійно бережу обійстя та житло.

Сини – всі красені, жона – непогрішима,
Ще й у господаря щовечора срібло
У жмені брязкотить, як він поверне з Рима.

***

___________________________________
* “Мені навесні вінки квітчасті сплітають” (лат.)

© Максим Стріха. Всі права застережені.