* * *
На березі пасуться коні,
Не чути кроків на траві.
Беру твої в свої долоні,
Гарячі, ніжні і живі.
Там вітер обніма тополю,
Лошата бігають стрункі.
Ті очі — рідні вже до болю,
Ті губи — ніжні і терпкі.
***
© Володимир Гдаль. Всі права застережені.