* * *
В Човгузів кличе мене знов,
Душу і серце розриває.
Туга і віддана любов
До цього батьківського краю.
Куди не глянь — свята земля,
Наш чорнозем чорніший в світі.
Пшениці золоті поля,
Так щедро колосом налиті.
Стаю з дороги на поріг,
Хвилюючись іду до хати.
Мене чекає із доріг,
Завжди в роботі моя мати.
***
© Володимир Гдаль. Всі права застережені.