* * *
Ті ясени, що ти садив колись,
Могутньо в небо на рові знялись.
І стежка та, що вів мене з села,
До тебе з чужини мене вела.
Одного дня тебе не стало, тату,
Лишив ти сад, родину, білу хату.
Іскриться вже без тебе білий світ,
І вишень забілів весняний цвіт.
Куди б мене не посилала доля,
Твій дух мене веде до цього поля.
Вертаюсь в цей куточок я землі,
Вертаються весною журавлі.
***
© Володимир Гдаль. Всі права застережені.