* * *
Вишнева гілка у вікно загляне
І дощ по шибці тихо задзвенить.
Як я помру, то хто мене пом’яне
І на могилі впаде й закричить.
Мамо, мамо, рідна, мене чуєш,
Ти не спиш і згадуєш мене.
І мороз на шибці намалює,
Що лист від мене більше не прийде.
Війна іде, чи я живий залишусь,
Кругом земля холодна у крові.
Певно листа до вас вже не напишу,
То як ви, мамо, — вдома, чи живі.
І згасне день, і зариплять ворота,
Заб’ється серце, вийдеш на поріг.
Вже осінь, саду позолота,
А ти мене чекаєш із доріг.
А я далеко від Вкраїни нині,
А я далеко на чужій землі.
Як ви там, мамо, у своїй хатині,
Як ви там, мамо, в нашому селі.
Мамо, мамо, рідна мене чуєш,
Ти не спиш і згадуєш мене.
І мороз на шибці намалює,
Що лист від мене більше не прийде.
***
© Володимир Гдаль. Всі права застережені.