Володимир ГДАЛЬ

* * *

Усе, що в мене в душі, тобі
Сказати нині я не смів.
І очі твої голубі,
Купаються в подиві снів.
І губи твої, як сливи,
Вологі після дощу.
Мені хотілося зливи,
Не йди, почекай, я прошу.

Залюднене море вокзалу
Із шумом воронячих зграй…
І холодно ти проказала:
„З тобою так нудно. Прощай”.

***

© Володимир Гдаль. Всі права застережені.