Володимир ГДАЛЬ

* * *

Твої уста, твої руки,
Безмірно мені дорогі.
І муки, кохання муки
Вийшли з берегів.

А ти походиш поруч,
Очі твої — як лід.
У кохання повені
Не знайду я слід.

У кохання повені,
У водоспаді думок,
Чи поверне човен
У тихий струмок?..

***