Тополі
Дорогою мчали замилені коні,
Лишався позаду закурений шлях…
А ви все стояли в тривожнім полоні,
Тополі, тополі у рідних полях.
Курились війною шляхи України
І кров аж кипіла в жорстоких боях,
А ви все шуміли. Навколо руїни,
Тополі, тополі в зелених гаях.
Вже фронт покотився на захід далеко,
Лишились могили і рани землі.
Ось вже перемога. Кружляє лелека,
Тополі шепочуть в зеленім гіллі.
Дороги, дороги, як згадка дитинства,
Дороги бентежні, дороги весни.
Високі тополі, мов знак материнства,
Стоять на сторожі життя і краси.
***
© Володимир Гдаль. Всі права застережені.