Першій вчительці
Ми — немов маленькі лелеча та
Прилетіли вчитися читати.
Вчителько, наша духовна мати,
Ти навчала думати, читати
Ось цвіте акація духмяна,
Ми тебе все любимо так само
І несем тобі весняні квіти,
Пустотливі й милі твої діти.
Із шкільного ти вела порогу,
У життя незвідану дорогу.
Вчила нас, як треба чесно жити,
Батьківщину як свою любити.
Тож чому сумують твої очі,
Що дивились в зошити щоночі?
Сивина лягла на твої скроні, —
Пробігають молодості коні.
Вчителько наша, найперша в світі,
Ти навчала мріяти й радіти.
І любити вчила рідну мову,
Материнську мову, колискову.
А життя вже кличе нас в дорогу,
Із шкільного рідного порогу.
І прийшли тебе ми привітати,
Вчителько наша — духовна мати.
***
© Володимир Гдаль. Всі права застережені.