Надія ГАВРИЛЮК

* * *

Вже зів’яли квіти, відлетіло літо,
Але не забути те, що пережито,
Серце відшуміло, наче жита колос,
Щось йому боліло, обривався голос.

Промайнуло літо. Квіти вже зів’яли,
Гострі серпів пальці жито підрізали,
Колоски, мов свічки, падали на поле,
І ятрилось серце золотавим болем.

***