Надія ГАВРИЛЮК
* * *
Я б хотіла обійняти небо
І забути землю хоч на мить,
Пригорнутись з ніжністю до тебе,
Так, щоб по землі лилась блакить.
Але кожен з нас в своєму світі,
Помисли у кожного свої,
Лише у веснянім верховітті
Чути непроспівані пісні.
Їх колись для когось проспіваєм
(Чи один для одного… Хто зна?),
І над світанковим небокраєм
Знову дивна пісня залуна.
Замовкає з часом пісня кожна,
Їй струну спиняє тишина,
Та цієї зупинить не можна
Бо у ній кохання і весна.
***
© Надія Гаврилюк. Всі права застережені.