Надія ГАВРИЛЮК

* * *

Я б хотіла обійняти небо
І забути землю хоч на мить,
Пригорнутись з ніжністю до тебе,
Так, щоб по землі лилась блакить.

Але кожен з нас в своєму світі,
Помисли у кожного свої,
Лише у веснянім верховітті
Чути непроспівані пісні.

Їх колись для когось проспіваєм
(Чи один для одного… Хто зна?),
І над світанковим небокраєм
Знову дивна пісня залуна.

Замовкає з часом пісня кожна,
Їй струну спиняє тишина,
Та цієї зупинить не можна
Бо у ній кохання і весна.

***

© Надія Гаврилюк. Всі права застережені.