Юрій ГАВРИЛЮК

* * *

Шепотiння зриває
Завiсу мовчазного стиду
Темрява стелеться
М’якою хвилею
На гарячi тiла
Очi не шукають
Кшталтiв
Лише всевидющi
Мандрiвники руки
I вiднаходиш спогад
З уяви у снi

01.05.1992 р.