НА СХИЛI ЕПОХИ
Пам’ятi баби Ольги
Скрегочуть жорна
Сиплються друзки життя
Не мука а попiл
Патина смерти
Вiдходять народженi на свiтанку вiку
Пломiння жалiбних свiч
Виблискує вiдлунням мрiй про вiчнiсть
Можемо лише
Склонити голову
Стоячи в болi горла
Вiд ковтання слiз
Понесли труну
Просто в сонце
Наприкiнцi села
Цвинтар
Земля глухо
Падає на вiко
Останнiй зойк
Вiдходячого свiту
Живi тiнi минулого
Без зерна майбутностi
Зiйшлися на поминки
Жують i пережовують
Ковтають
Думки i задуми
Втопленi на скляному днi
Не колисковiй тут мiсце
Вiчная пам’ять лягає
На вiко епохи
24.12.1989 р.
© Юрій Гаврилюк. Всі права застережені.