Юрій ГАВРИЛЮК

РОЗВIТАННЯ

Сльоза тиха й сумна
Тремтить на крилечку вiї
Спускає голову
Гвоздика передосiння

Журба i туга
Парують чорно
Зi склянок

В тишi
Таємнi тiнi пальцiв зiгнутих
М’якi печери
Зiмкнутих в останнє рук

серпень 1987 р.