Юрій ГАВРИЛЮК

* * *

З настромленим на чубочок
Ядром сонця
Ялина сумна
Обнимає тишу

Туман срiблистий
Вечiрнiй
Стелеться м’яко
Бiля її нiг

Через дорогу
Вiд лiсу до лугу
В колiїнi життя
Котиться серце чиєсь

А тиша лежить всюди
I душить
Чорна по серцю
Повзе змiя

09.12.1985 р.