КАПІТАНИ
2.
Ви всі, паладини Зеленого Храму,
Над морем похмурим ви стежили румб,
Ґонзальво і Кук, Лаперуз і да Гама,
Замріяний цар, ґенуезець Колумб!
Ганнон Карфагенянин, князь Сенегамбій,
Синдбад-Мореплавець, могутній Улісс,
Про вашу звитягу гримлять в дифірамбі
Вали посивілі, вдаряючи в мис!
Так само і ви, пси морські, флібустьєри,
Що золото славили в темнім порту,
Й араби, що знали несвітські химери,
І люди найперші на першім плоту!
І всі, хто змагається, прагне й шукає,
Кому надокучили землі батьків,
У кого дошкульний лиш сміх викликає
Обачлива мудрість нудних стариків!
Як солодко ваші дивитись видіння,
Повторювать ваші гучні імена
І раптом чіткого дійти розуміння:
Вам волю безмежну дала глибина!
Здається: на світі є землі ще й нині,
Де людська й тепер не ступає нога,
Там велетів житла в далекій тіснині,
Там світить перлина з води дорога.
З дерев запахущі там крапають смоли,
Дерева ті лист візерунчастий вкрив;
Шепоче він: “Глянь, щирозлотні тут бджоли
І ружі ясніші за пурпур царів!”
За гнізда воюють там карли-потвори
І діви там ваблять рум’янцем ланіт…
Неначе не всі перелічено зорі,
Неначе не весь ще відкрито наш світ!
***
© Максим Стріха. Всі права застережені.